Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожжу,
Людським презирством, ніби струпом, вкритий!
Твоїм будущим душу я тривожу,
Від сорому, який нащадків пізних
Палитиме, заснути я не можу.
Невже тобі на таблицях залізних
Записано в сусідів бути гноєм,
Тяглом у поїздах їх бистроїзних?
Невже повік уділом буде твоїм
Укрита злість, облудлива покірність
Усякому, хто зрадою й розбоєм
Тебе скував і заприсяг на вірність?
Невже тобі лиш не судилось діло,
Що б виявило твоїх сил безмірність?
Невже задарма стільки серць горіло
До тебе найсвятішою любов'ю,
Тобі офіруючи душу й тіло? * * *Іван Франко "Мойсей". Уж как не старалась вежливо объяснить - *ПОЧЕМУ ...ну...не доходит.Заносите, Света, в ЧС меня, я отвечу проще - * *Нам осточертело быть вашим навозом, у нас есть свой язык, и на каком хочу,на таком и общаюсь.(F) (F)(U) (F)